з Німецьким наземним персоналом і торпедними візками
У своїй концепції морської війни Люфтваффе значною мірою покладалися на бомбардувальну авіацію. Однак з часом стала очевидною потреба в літаках з торпедним озброєнням, які дозволяли ефективно виконувати місії з ураження морських цілей. Станом на 1941 рік у складі ВПС Німеччини вже було п’ять торпедних ескадрилій, кожна з яких мала по 12 літаків за штатним розкладом. З початку 1942 року фронтові бомбардувальники Ju-88 модифікації А-4, які мали хорошу маневреність і досить потужне оборонне озброєння, були переобладнані в торпедоносці.
Стандартним ударним озброєнням цих літаків були торпеди F5b. Вага бойової частини таких торпед досягала 250 кг, а дальність польоту – до 6000 метрів (при швидкості 24 вузли). Окрім “вільного полювання” на поодинокі кораблі, торпедоносці також використовувалися проти великих, добре захищених караванів, загонів бойових кораблів та десантних сил.
Торпедоносці Люфтваффе могли базуватися на аеродромах в Італії, Південній Франції або Північній Норвегії. Для підготовки льотного складу та відпрацювання тактики застосування торпедоносців були створені центри підготовки торпедоносців, один з яких знаходився в Гросето, Італія.