Під час Другої світової війни найменшою адміністративною одиницею у ВПС США (USAAC) була група, що складалася з двох-чотирьох ескадрилей. Авіагрупи були еквівалентом армійського полку. Групи розрізнялися за типами літаків, які перебували на їх озброєнні. Так, наприклад, 17-а, 319-а і 320-а бомбардувальні авіагрупи 12-ї Повітряної армії США в Європі мали на озброєнні літаки B-26 Marauder. Останньою, і мабуть, найбільш досконалою модифікацією лінійки бомбардувальників Marauder була модель B-26G, яка випускалася заводом Glenn L. Martin Co. у Мідл-Рівер, штат Меріленд.
Літаки масово застосовувалися для виконання бомбардувальних операцій в багатьох точках Європи, такі операції були складними і вимагали від екіпажів високої майстерності. Екіпажі B-26 Marauder складалися з пілотів, бомбардирів-штурманів та стрільців з кулеметів у задній частині літака. Базувалися бомбардувальники на різних аеродромах, як на стаціонарних, із твердим довготривалим покриттям, так і на польових, що будувалися із застосуванням спеціальних плит Marston Mat. Вони виготовлялися зі сталі, витримували великі навантаження та дозволяли монтувати стабільне та міцне аеродромне покриття для різних типів літаків на м’яких чи нестабільних поверхнях. Плити мали перфоровану конструкцію, завдяки якій вода стікала з їхньої поверхні, не знижуючи якості покриття. Подібні аеродроми з плитами Marston Mat у 1944-1945 роках зустрічалися, зокрема, на території Італії та Франції.