Підготовка майбутніх пілотів Люфтваффе розпочиналася з спеціальної льотній школі (її ще називали «Школа А/В»). Курсант отримував 100-150 льотних годин, з яких спочатку кілька годин складали польоти з інструктором, а далі суммарно близько 25 годин відпрацьовувався зліт, посадка та віражі у повітрі.
У процесі навчання за курсантами спостерігали інструктори, і на основі їхніх висновків далі вже ухвалювалося рішення про майбутню спеціалізацію пілота – винищувач, бомбардувальник чи розвідник. Польоти проводилися на легких учбових літаках, також у школах можна було зустріти бойові літаки застарілих та сучасних типів, серед яких були біплани Hs 123.
Cерійне виробництво цих літаків розпочалося у вересні 1936 року, основним призначенням біплану мала бути повітряна підтримка сухопутних військ, для чого було передбачено озброєння із двох синхронних кулеметів та бомб загальною масою до 450 кг. Hs 123 надходили на озброєння авіаційних груп безпосередньої підтримки піхоти, також їх масово використовували учбові підрозділи. Літак мав просту конструкцію, проте відрізнявся надійністю та гарними льотними характеристиками, що зумовило його перебування на озброєнні Люфтваффе майже до кінця війни.