На початку Першої світової війни німецька армія діяла згідно з планом Шліффена, який передбачав стрімкий кидок через Бельгію до Парижа, швидке охоплення міста із заходу та його захоплення. Спочатку все відбувалося за планом, і ситуація для Франції швидко стала критичною. Проте згодом німецькій армії почало бракувати сил для охоплення Парижа, тож командування вирішило скоротити шлях наступу, відмовитися від обходу французької столиці й повернути на схід до району річки Марна.
Військове командування Франції та її союзниці Англії відреагувало, зосередивши на цьому небезпечному напрямку сили, що майже вдвічі перевищували німецькі наступаючі армії. Контрудар союзників виявився потужним, і німці змушені були розтягувати свої сили для маневрування вздовж лінії фронту. У розриви, що утворилися в бойових порядках німецької армії, вклинювалися підрозділи французької та британської армій.
У результаті німці змушені були відступити, що означало повний провал стратегічного плану Шліффена, розрахованого на швидкий розгром супротивника на Західному фронті. Згодом цю битву, яка принесла союзникам таку несподівану перемогу, назвали «Чудом на Марні».