Гаряча та смачна їжа на фронті відіграє для солдатів значно більшу роль, ніж для звичайних громадян у мирний час. Регулярне харчування на війні, окрім вирішення питання підтримки бойової готовності, має велике моральне значення.
В армії США у часи Другої світової війни для приготування їжі використовували польові печі M-1937, які працювали на рідкому паливі. Вони дозволяли смажити, запікати або тушкувати різноманітні страви, і навіть випікати пироги. Також подібні печі могли розміщуватися у кузовах армійських автомобілів, переобладнаних під польові кухні, такі транспортні засоби називалися “Кухонними вантажівками”*. Ці автомобілі мали подовжені дуги для брезентових тентів кузова, щоб кухарі в процесі роботи могли стояти в повний зріст.
Дерев’яні сидіння-лавки для особового складу, які в армійських вантажівках були розташовані всередині кузова, в “Кухонних вантажівках” могли розташовуватися із зовнішнього боку, для розміщення на них каструль, деко та іншого кухонного інвентарю. Кухарі польових кухонь та “Кухонних вантажівок” намагалися забезпечити солдатів гарячим харчуванням щонайменше двічі на день. Більша частина їжі, що готувалася, була грубою, але калорійною, разом з тим американських солдатів по можливості намагалися балувати і чимось смачним – наприклад, запеченою індичкою.