німецький бомбардувальник 2 СВ
Do 217K-2 був розроблений як версія бомбардувальника Do 217K-1 для носіння керованої бомби Ruhrstahl SD 1400 X, відомої також як Fritz-X. Головною відмінністю модифікованого Do 217K-2 став розмах крила, збільшений до майже 25 метрів – це було необхідно для компенсації суттєво підвищеного бойового навантаження, адже вага однієї керованої бомби досягала 1570 кг. Для збереження дальності польоту у передньому бомбовідсіку розмістили додатковий паливний бак місткістю 1160 літрів. Для бомб Fritz-X передбачили два спеціальні тримачі під крилами між фюзеляжем та двигунами. Бомбу розробила німецька компанія Ruhrstahl A.G. (конструктор – інженер Макс Крамер). Це була бронебійна планувальна авіабомба для ураження броньованих морських цілей, керування її польотом здійснювалося з літака за допомогою радіохвиль. Умовою застосування була висота польоту бомбардувальника-носія не нижче 4 км. Бомба Fritz-X несла 360 кг вибухівки й могла пробити броню завтовшки 130-150 мм – цього вистачало для ураження навіть лінійних кораблів. Найвідомішим епізодом застосування бомбардувальника Do 217K-2 (командир екіпажу – майор Бернхард Йопе) та бомби Fritz-X стало потоплення італійського лінкора «Рома» 9 вересня 1943 року.