322-а бомбардувальна група
26 квітня 1943 року з конвеєра заводу Glenn L. Martin Company у Мідл-Рівер зійшов бомбардувальник B-26B-25-MA з серійним номером 41-31773. Наприкінці травня цього ж року літак та його екіпаж прибули до Англії, де були включені до 449-ї бомбардувальної ескадрильї 322-ї бомбардувальної групи. У бойових вильотах велику загрозу для бомбардувальників США представляли німецькі зенітні гармати, які отримали узагальнену назву Flak. Наближаючись до цілей для бомбардування, екіпажі часто змушені були прориватися через океани зенітних залпів. За розповідями американських пілотів, багато їхніх літаків у таких вильотах неначе притягували до себе велику кількість снарядів, випущених зентіними Flak-ами. Виходячи з цього, лейтенант Фаррелл з екіпажу бомбардувальника 41-31773 придумав прізвисько для свого літака – ‘Flak-Bait’. Воно було придумане як переробка жартівливого прізвиська сімейного собаки Фареллів, який ніби-то притягував до себе цілі полчища бліх і якого у сім’ї прозвали ‘Flea Bait’. Літак дивним чином почав виправдовувати свою назву – майже в кожній місії він отримував попадання зенітних снарядів. Кожна поверхня системи управління була замінена щонайменше один раз, пошкодження отримували гідравліка та електрична система. Двічі літак повертався з одним уцілілим двигуном. Не дивлячись на це, ‘Flak-Bait’ здійснив 206 бойових місій – більше, ніж будь-який інший літак США у Другій світовій війні.