Інтенсивний характер бойових дій у В’єтнамі вимагав швидкої реакції від авіації, яка залучалася до безпосередньої підтримки військ. Цим вимогам цілком відповідали легкі штурмовики Bronco та ударні вертольоти AH-1G. Так, літаки OV-10A Bronco в певний період війни змогли скоротити час підльоту в зону бойових дій до п’яти хвилин, і багато
в чому це вдавалося завдяки розташуванню аеродромів поруч з районами, де велися бойові дії. Аеродроми, таким чином, ставали передовими базами для ударної авіації. Спочатку OV-10A Bronco використовували як літаки спостереження та наведення, проте відсутність певний час у противника сильної ППО дозволила їх застосування у якості легких штурмовиків. В той же час літаки поступалися в маневреності і точності враження цілей гелікоптерам, які, у свою чергу, могли базуватися на одному аеродромі з Bronco. Так було, наприклад, на авіабазі в Да Нанзі, також на одному аеродромі з гелікоптерами базувалася оснащена OV-10A ескадрилья VAL-4 “Black Ponies”. Серед гелікоптерів у В’єтнамі добре зарекомендували себе ударні AH-1G Huey Cobra. Демонструючи чудову живучість, вони разом з цим мали високу вогневу міць – недарма саме тоді стосовно ударних гелікоптерів народився термін “повітряна артилерія”. Слід також зазначити, що базування аеродромів поряд з районами бойових дій значно підвищувало небезпеку атаки на них, були випадки, коли льотні майданчики вражалися навіть з мінометів та гранатометів. Тому американці були змушені приділяти значну увагу питанням охорони авіабаз.