Британський бомбардувальник-розвідник Другої світової війни
У квітні 1938 року до США прибула британська закупівельна комісія, завданням якої став пошук нових зразків бойових літаків. RAF мали необхідність в морському патрульному літаку, і на його роль компанія Lockheed запропонувала модифіковану версію свого цивільного лайнера Model 14 Super Electra. Легендарний конструктор Кларенс «Келлі» Джонсон буквально за одну ніч переробив проект під британські вимоги, розмістивши для бойового варіанту літака місце штурмана-бомбардира в заскленому носі.
В кінці червня 1938 року був підписаний контракт на побудову перших 200 літаків, з можливістю збільшення замовлення згодом. У британських ВПС вони отримали назву Hudson та стали першими американськими літаками, які надійшли на озброєння RAF під час війни. Незважаючи на своє походження від цивільного варіанту, Lockheed Hudson стали вдалими бойовими машинами та використовувалися як багатоцільові літаки. На їх рахунку безліч бойових операцій, серед яких полювання за підводнии човнами, патрулювання морських просторів, охорона конвоїв, бомбардувальні місії та доставка вантажів для диверсійних груп на окупованій території Європи. Lockheed Hudson залишалися в строю до самого кінця війни, поступово переходячи від бойової служби до виконання транспортних, навчальних та метеорологічних завдань. Універсальність та надійність зробили ці літаки їх одними із найважливіших літаків союзної авіації першої половини війни.
Існувало декілька модифікацій, головною відмінністю яких були різні типи двигунів. Модифікацію Mk III, що випускалася у 1940 році, відрізняли 9-циліндрові двигуни Wright Cyclone R-1820-G205A потужністю 1 200 к.с., також її особливістю стала поява висувної нижньої стрілецької установки – Tunnel Gun, яка дозволяла захищати літак від атак знизу-ззаду.