Бомбардувальник Douglas B-26 Invader (до 1948 року позначався як A-26) активно використовувався військовою авіацією США з 1944 року, ставши найкращим двомоторним американським бомбардувальником Другої світової війни. Під час Корейської війни (1950–1953 років) він продовжував залишатися на озброєнні авіаційних підрозділів США та використовувався як ударний літак для атаки бойових позицій та шляхів сполучення противника.
Хоча спочатку B-26 Invader брав участь у денних нальотах, з часом він став основним ударним літаком для нічних операцій з виявлення та знищення ворожих автоколон чи поїздів. Завдяки здатності нести до трьох тонн бомб та великій вогневій потужності, літак виявився ідеальним для ударів по транспортних шляхах. Характерною рисою багатьох B-26 Invader того періоду був вражаючий ноуз-арт – фюзеляжі літаків часто прикрашали реалістичні зображення дівчат, що були для екіпажів свого роду талісманами та сприяли підтримці бойового духу пілотів під час виснажливих бойових вильотів.
Одним із найвідоміших бортів був «Monie» (серійний номер 44-34517) — літак зі складу 37-ї ескадрильї 17-ї групи. Ним керував лейтенант Роберт Мікеш, який пізніше став відомим істориком авіації та куратором Смітсонівського музею.
Іншим відомим літаком був B-26C з назвою «Neva Hoppen» (серійний номер 44-35767) із 452-ї групи. Сержант Лі Адамс зі складу екіпажу цього літака, який здійснював на ньому свій перший бойовий виліт як спостерігач, згодом яскраво описував неймовірні враження від перебування в заскленій носовій частині літака під час атаки. Він згадував, як світло від ворожих зенітних трасерів заповнювало всю кабіну червоним сяйвом, роблячи політ справжньою перевіркою на міцність. B-26 Invader пройшли усю Корейську війну, скинувши як перші, так і останні бомби в цьому конфлікті.