У другій половині 1940 року на озброєння Вермахту почала надходити зенітна гармата 2 см Flak 38. Маючи надійну конструкцію та високий темп стрільби, вона була ефективним засобом ближньої протиповітряної оборони. Крім боротьби з літаками, така гармата могла використовуватись і для враження легкоброньованих цілей.
Повний бойовий розрахунок зенітної гармати 2 cm Flak 38 складався з 5 осіб, проте для її застосування могло бути достатньо чотирьох або навіть трьох бійців. Для підвищеня мобільності 2 см Flak 38 розміщували у кузовах різних транспортних засобів, колісних і напівгусеничних. Однією з таких машин була напівгусенична версія розповсюдженого у Вермахті вантажного автомобіля V3000S, яка позначалася як Sd.Kfz.3b (відоме також позначення V3000S/SSM).
Зенітні гармати могли стояти у кузовах, як на спеціальних платформах, так і без них, для ведення вогню борти автомобілів або відкидалися, або знімалися зовсім. Оснащені таким чином транспортні засоби перетворювалися у самохідні зенітні установки, які німецька армія використовувала для вирішення завдань протиповітряної оборони та для вогневої підтримки піхоти.