На початку 1942 року для командування Люфтваффе стала очевидною необхідність створення протитанкового літака, здатного вражати броню радянських середніх і важких танків. Влітку 1942 року було прийнято рішення про переобладнання невеликої партії бомбардувальників Ju 88A-4 в протитанкові версії, пізніше вони отримали позначення Ju 88P-1. У великій вентральній гондолі цих літаків розміщувалася 75-мм протитанкова гармата PaK 40L (також відома як BK 7.5) з електропневматичною системою заряджання, гондола в екстремальній ситуації могла скидатися за допомогою піротехнічних пристроїв. Двигуни літака були захищені бронею. Спочатку носова частина літака залишалася заскленою, як у звичайного бомбардувальника Ju 88A-4, але результати випробувань показали, що скло не витримує дії газів під час пострілу. Тому пізніше Ju 88P-1 був модифікований з носовою частиною без скла, запозиченою у винищувача Ju 88C, а також було змінено дулове гальмо. До вересня 1943 року було виготовлено 18 екземплярів цього літака, частина з них потрапила на Східний фронт у складі Versuchskommando für Panzerbekämpfung. Згодом шість Ju 88P-1 були передані до 1-ї бомбардувальної ескадрильї “Гінденбург”. (Kampfgeschwader 1 “Hindenburg”).