Морський патрульний літак США 2СВ
У квітні 1938 року британська закупівельна комісія прибула до США у пошуках морського патрульного літак. Компанія Lockheed оперативно запропонувала переробити свій цивільний пасажирський літак Model 14 Super Electra, і вже у червні 1938 року Британія підписала контракт на перші 200 машин, які отримали офіційну назву Hudson. Після вступу США у Другу світову війну партія з 20 літаків A-29 (це була ленд-лізівська версія однієї з модифікацій Lockheed Hudson – Mk IIIA), спочатку призначених для Великої Британії, була передана американському флоту.
Ці літаки отримали позначеня PBO-1, що розшифровувалося за традиційною системою ВМС США наступним чином: PB — патрульний бомбардувальник, O — код виробника Lockheed, а 1 — перша серійна модифікація. Літаки PBO-1 надійшли на озброєння 82-ї патрульної ескадрильї ВМС США (VP-82). Підрозділ базувався на авіабазі Арджентія на Ньюфаундленді та займався охороною конвойних маршрутів у Північній Атлантиці. Саме екіпаж PBO-1 відкрив бойовий рахунок американської морської авіації проти німецького підводного флоту. 1 березня 1942 року PBO-1 з ескадрильї VP-82 під командуванням Вільяма Тепуні виявив німецький підводний човен U-656 поблизу узбережжя Ньюфаундленда, успішно атакував субмарину глибинними бомбами та потопив її. Це стало першим підтвердженим випадком знищення німецької субмарини американським літаком у Другій світовій війні. А вже через два тижні, 15 березня 1942 року, інший екіпаж зі складу VP-82 потопив субмарину U-503. Успішна бойова робота відносно невеликої групи PBO-1 відкрила дорогу для масштабного замовлення берегових патрульних літаків різних типів.