У Першу світову війну німецька армія вперше застосувала штурмові групи у битві під Верденом. Спочатку вони складалися з команд по три бійці, а методи їх атак базувалися на флангових атаках окопів противника.
Солдати були озброєні гостро відточеним шанцевим інструментом, кинджалами, штик-ножами та гранатами у спеціальних великих сумках. Досвід їх застосування був використаний надалі, коли почали формуватися спеціальні штурмові роти, що входили до складу німецьких дивізій на постійній основі.
До 1918 року багато бойових з’єднань кайзерівської армії вже мали власні штурмові батальйони, які складалися із штурмових рот, батареї піхотних гармат, підрозділу легких мінометів та вогнеметників.
Штурмовим групам іноді доводилося діяти в умовах застосування бойових газів. Незважаючи на те, що першими бойові отруйні речовини застосувала саме німецька армія, союзники невдовзі надолужили втрачене, і німці теж змогли відчути на собі, що таке газова атака.