На початку Другої світової війни протиповітряну оборону в сухопутних військах Німеччини забезпечували спеціальні моторизовані роти, до складу кожної з яких входило 12 автоматичних зенітних гармат. Однак із втратою панування літаків Люфтваффе у повітрі виникала необхідність посилення захисту підрозділів від штурмовиків і винищувачів-бомбардувальників противника. У багатьох бойових з’єднаннях Вермахту з’являються зенітні підрозділи, озброєні важкими 88-міліметровими гарматами та доповнені 20-мм автоматичними гарматами 2 cm Flak 38. Постачання зенітної гармати 2 cm Flak 38 розпочалося ще у другій половині 1940 року, вони поступали на озброєння як сухопутних підрозділів Вермахту, так і наземних підрозділів Люфтваффе. Поступово кількість таких малокаліберних зенітних гармат збільшується, вони стають основним засобом ближньої протиповітряної оборони. Станом на травень 1944 року сухопутні війська Вермахту мали 6355 одноствольних і 925 чотириствольних 20-міліметрових гармат. Повний бойовий розрахунок зенітної гармати 2 cm Flak 38 складався з 5 осіб, проте в бойових умовах для ефективного вирішення багатьох завдань було достатньо чотирьох або навіть трьох бійців.