Коли британські танки Mark I вперше з’явилися на Соммі у 1916 році, німецькі солдати часто були беззахисними, намагаючись використовувати проти них різні імпровізовані засоби. Згодом була розроблена спеціальна бронебійна 7,92-мм куля «K» (Kern) зі сталевим осердям, і патрони з цими кулями включили до боєкомплектів кулеметів MG 08.
У листопаді 1917 року німецьке командування замовило фірмі Mauser розробку спеціалізованої зброї – Mauser Tankgewehr M1918 (T-Gewehr). Це була перша у світі протитанкова рушниця, створена виключно для знищення броньованих цілей. Вона була однозарядною, обслуговувалася двома солдатами, її калібр був 13,2-мм а вага 17,7 кг. Ця зброя могла пробивати 26-мм сталеву плиту на дистанції 100 метрів, та 18-мм – на 500 метрів.
На фронті для боротьби з танками почали створювати спеціальні групи, що мали на озброєнні протитанкові рушниці та кулемети. Протитанкові рушниці зазвичай розташовувалися групами по 4-6 одиниць у головній лінії оборони або безпосередньо за нею. Кулемети часто встановлювалися в замаскованих гніздах для ведення флангового вогню.
Для ефективного застосування протитанкових рушниць рекомендувалося зосереджувати їх вогонь по місцю водія та паливних баках, а вогонь кулеметів – по оглядових щілинах бронетехніки.