Німеччина у 1930-ті роки пройшла швидкий шлях від глибокої кризи до економічного підйому, зумовленого агресивними та подекуди жорсткими внутрішніми політичними кроками правлячого режиму. Це, у свою чергу, радикально змінило побут і рівень життя пересічних громадян.
На початку 1930-х років Німеччина перебувала в стані катастрофічного колапсу через Велику депресію: безробіття сягало понад 6 мільйонів осіб. Після приходу до влади НСДАП у 1933 році економічний курс було змінено. Режим зміг швидко продемонструвати свого роду «економічне диво» – за допомогою командних методів керування було ліквідовано безробіття, почато масштабне будівництво об’єктів інфраструктури та військової економіки, водночас розпочалася й тотальна мілітаризація.
Для середньостатистичної німецької родини 1930-ті роки здавалися періодом стабільності та свого роду «поверненням гордості». Проте приватне життя було повністю підпорядковане державній ідеології Gleichschaltung — координації та об’єднанню всього суспільства. Таким чином, для середньостатистичного аполітичного німця перша половина 1930-х років виглядала як подолання злиднів, поява роботи, порядок на вулицях і соціальні програми.
Проте за цим фасадом ховалися повна ліквідація громадянських свобод, жорстка цензура, терор проти національних меншин та інакодумців, а також штучна мілітарна економіка, яка згодом привела країну до катастрофи Другої світової війни.