У 1943 році в Червоній Армії почався процес формування спеціальних десантно-штурмових інженерно-саперних бригад. Серед головних завдань цих формувань були штурмові дії в містах і прорив сильно укріпленої оборони противника. Відмінною рисою десантно-штурмових бригад було оснащення бійців спеціальними сталевими нагрудниками, які захищали бійців від вогню стрілецької та автоматичної зброї, а також від дрібних осколків снарядів.
До складу десантно-штурмових підрозділів відбирали найдосвідченіших та фізично сильніших бійців. Особовий склад десантно-штурмових підрозділів пройшов спеціальну підготовку, яка включала рукопашний бій та вміння користуватися вибухівкою. Крім того, штурмовики використовували вогнемети, які були особливо ефективні в ближньому бою. Також ці формування відрізнялися високим ступенем насиченості автоматичною зброєю – автоматами ППШ і ППС, ручними кулеметами.